розв'язувати — ую, уєш, недок., розв яза/ти, в яжу/, в я/жеш, док., перех. 1) Розпускати, роз єднувати кінці чого небудь зв язаного. || Звільняти кого , що небудь від мотузки, шпагату, зав язки і т. ін. •• Розв я/зувати ру/ки кому, чиї а) звільняти від родинних … Український тлумачний словник
розв'язувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
розв'язання — я, с. 1) Дія за знач. розв язати, розв язувати. 2) муз. Перехід нестійкого звука ладу до стійкого або відносно стійкого на основі ладового тяжіння. || Перехід дисонуючого інтервалу або акорду у консонуючий … Український тлумачний словник
розв'язуватися — уюся, уєшся, недок., розв яза/тися, в яжу/ся, в я/жешся, док. 1) Розпускатися, роз єднуватися (про кінці чого небудь зв язаного). || Звільнятися від мотузки, шпагату, зав язки і т. ін. (про когось зв язаного чи обв язаного, про щось перев язане) … Український тлумачний словник
розв'язати — див. розв язувати … Український тлумачний словник
розв'язування — я, с. Дія за знач. розв язувати … Український тлумачний словник
розв'язуючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до розв язувати … Український тлумачний словник
розв'язати — див. розв язувати … Словник синонімів української мови
перев'язувати — ую, уєш, недок., перев яза/ти, яжу/, я/жеш, док., перех. 1) Обгортаючи або обмотуючи що небудь, стягувати і зав язувати вузлом мотузку, ремінь і т. ін. || Обвивати що небудь, зав язуючи стрічку, шнурок і т. ін. як прикрасу. •• Перев я/зувати… … Український тлумачний словник
вив'язувати — I ую, уєш, недок., ви/в язати, в яжу, в яжеш, док., перех., розм. 1) Розв язуючи зав язане, виймати звідти що небудь. 2) Обгортаючи чимсь що небудь, старанно або певним способом зв язувати кінці. 3) Зв язувати, в язати все на якійсь ділянці (про… … Український тлумачний словник
